Всесвітній день фізичної терапії

8 вересня — Всесвітній день фізичної терапії та професійне свято фахівців з фізичної терапії. Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичної терапії (WCPT) в 1996 році.

Фізична терапія — це застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі відновлення здоров’я, фізичного стану та працездатності хворих. В Україні на позначення фізичної терапії тривалий час застосовувався термін «реабілітація».

Позитивний вплив фізичних вправ на відновлення опорно-рухової системи людини з лікувальною метою почали використовувати ще під час епідемії поліомієліту (1890 рік). Через тривалий ліжковий режим у хворих на поліомієліт атрофувалися м’язи. Підготовка перших фахівців з фізичної терапії розпочалася під час першої світової війни в американській, англійській та норвезькій арміях. Фізична терапія тоді допомагала повернути до активного життя поранених солдатів.

Наразі фізична терапія допомагає відновити здоров’я людям, що перенесли коронавірусну хворобу у важкій формі і тривалий час перебували в лікарні. Для таких осіб ВООЗ підготувала посібник з рекомендаціями щодо самостійного відновлення здоров’я після перенесеного COVID-19. Переглянути посібник можна за посиланням: https://u.to/Z7aSGw

Принципи фізичної терапії:

  1. Ранній початок реабілітаційних заходів, це допомагає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення;
  2. Безперервність реабілітаційних заходів — основа ефективності реабілітації, тільки безперервність та поетапна черговість реабілітаційних заходів є запорукою скорочення часу і витрат на відновне лікування;
  3. Комплексність реабілітаційних заходів: під керівництвом лікаря можуть працювати й інші фахівці: психолог, соціолог, педагог та ін.;
  4. Індивідуальність реабілітаційних заходів. Реабілітаційні програми складають індивідуально для кожного хворого з урахуванням загального стану, особливостей перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного стану, особистості хворого, віку, статі, професії тощо.
  5. Необхідність реабілітації у колективі. Бажано, щоб пацієнт проходив реабілітацію або ж у звичному тренувальному середовищі, або ж у середовищі пацієнтів, які мають такі ж рухові дисфункції.
  6. Повернення хворого чи людини з інвалідністю до активної праці.

Головними завданнями фізичної терапії є:

  • Функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення);
  • Пристосування до повсякденного життя і праці;
  • Залучення до трудового процесу;
  • Диспансерний нагляд за реабілітованим.

Засобами фізичної терапії вважають масаж, лікувальну фізичну культуру, фізіотерапію, механотерапію тощо.