Військовий, а в цивільному житті викладач університету та будівельний інженер Анатолій ділиться своїми враженнями про пасивне куріння на війні:

«Багато військових курять. Є чимало факторів, чому вони курять більше, ніж у цивільному житті: постійний стрес, за компанію, щоб згаяти час (коли потрібно довго стояти і чекати на команду), умовний відпочинок (перекур між частинами якоїсь роботи на кшталт розвантаження машини з продуктами) тощо.

Про людей, які поряд, ніхто особливо не думає. Можуть закурити і прямо на тебе дим видихнути. Або у приміщенні, в якому доводиться перебувати, – на посту, в кузові машини, будь-де… Іноді виходить переконати, що треба поважати некурців і не отруювати побратимів.

Для мене, як некурця, особливої різниці, чим мене труять, немає – що дим від сигарет, що дим від стіків чи е-сигарет, що дим від сирих дров у буржуйці. Все це смердить, погіршує і так не дуже приємні умови та негативно впливає на здоров’я.

Сподіваюся, що українці-курці (військові та цивільні) будуть більше поважати своїх близьких і цінувати їхнє право на бездимне середовище. Такою відповідальністю та турботою ми і відрізняємося від росіян».

Нагадаємо, з 11 липня вводяться додаткові правила щодо захисту бездимного середовища, а саме:

✅ заборонено куріння пристроїв для нагрівання тютюну на рівні з сигаретами, кальянами та е-сигаретами у визначених Законом громадських місцях;
✅ звільнено від куріння всі робочі місця, а також гуртожитки, готелі та вокзали тощо.
Детальніше https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1978-IX#Text

❗Турбота про здоровʼя – твій вклад у перемогу України.

#NoSmokingFriendly
#БезпечногоКурінняНеІснує
‪#‎2022БезТютюну‬
#ЗдоровіУкраїнціМайбутнєУкраїни

Уявіть, що транснаціональна компанія-колаборант продовжує працювати в росії та є там найбільшим платником податків – тобто, фактично, фінансує війну. Ви б продовжували купувати продукцію цієї компанії в Україні?

А якщо це стосується виробників сигарет?
❗ Закликаємо бойкотувати продукцію Japan Tobacco International, Philip Morris International, British American Tobacco та Imperial Tobacco, які продовжують працювати в росії безпосередньо або через компанії-прокладки та сплачувати податки, за які російська влада веде бойові дії проти України.

Ми порахували скільки техніки росія змогла купити за кошти тютюнових гігантів https://cutt.ly/hSfPibY

❗Турбота про здоровʼя – твій вклад у перемогу України.

#NoSmokingFriendly
#БезпечногоКурінняНеІснує
‪#‎2022БезТютюну‬
#ЗдоровіУкраїнціМайбутнєУкраїни

Доведено, що безпечного куріння не існує. А переважна більшість пасивних курців змушені дихати тютюновим димом та вторинними аерозолями проти своєї волі. Як у такому випадку захистити себе та своїх рідних від небезпечних сполук, які курці випускають у повітря?

16 грудня 2021 року Верховна Рада України ухвалила антитютюновий Закон №1978-IX (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1978-20#n296). Його норми мають на меті зменшити привабливість тютюнових виробів, захистити від впливу вторинного тютюнового диму, викидів від електронних сигарет та аерозолю тютюнових виробів для нагрівання у публічних приміщеннях тощо.

Які правила запроваджуються щодо захисту бездимного середовища з 11 липня 2022 року, зокрема, для курців, для суб’єктів господарювання та некурців, читайте у статті https://cutt.ly/UJzNTCa

❗Виконання законів і турбота про здоров’я людей є вкрай важливими для наближення перемоги України.

#NoSmokingFriendly
#БезпечногоКурінняНеІснує
‪#‎2022БезТютюну‬
#ЗдоровіУкраїнціМайбутнєУкраїни

Через місяць, а саме 11 липня 2022 року, Законом України запроваджуються додаткові правила щодо захисту бездимного середовища.

Якщо ви суб’єкт господарювання, який Законом внесено до переліку місць, де заборонено куріння тютюнових та нікотинових виробів (ст.13 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1978-20#n296), ви повинні забезпечити дотримання законодавства.

Зокрема:
✅проінформувати персонал про нові правила;
✅розмістити графічний знак і текст “Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!”
Макет для друку можна завантажити за qr-кодом
✅забрати всі попільнички з закладу/приміщення;
✅забрати напис IQOS Friendly з вхідних дверей та стін закладу;
✅проінформувати відвідувачів про заборону куріння тютюнових виробів, електронних сигарет та пристроїв для нагрівання тютюну, а в разі порушення та відмови у припиненні – викликати поліцію.

Пам’ятайте, що дотримуючись норм бездимного законодавства, ви піклуєтеся про своїх працівників та відвідувачів. Робочі місця у приміщеннях, що на 100% вільні від тютюнових та нікотинових викидів, роблять ваших колег і клієнтів здоровішими та щасливішими.

❗Виконання законів і турбота про здоров’я людей є вкрай важливими для наближення перемоги України.

#NoSmokingFriendly
#БезпечногоКурінняНеІснує
‪#‎2022БезТютюну‬
#ЗдоровіУкраїнціМайбутнєУкраїни

Якщо ви думали, що електронні пристрої для куріння менш шкідливі для довкілля – ви помиляєтеся. Вони такі ж шкідливі, як і тютюн, наголошує ВООЗ.

Ось факти:
✅кожен електронний пристрій для куріння містить хімічну батарейку. В Україні їх не переробляють , тому більшість з них потрапляють на звалища, а звідти – у довкілля;
✅пластик є основою корпусу та деяких одноразових елементів (сигаретні фільтри, електронні відходи) електронних пристроїв для куріння та негативно впливає на довкілля (як і будь-який пластик);
✅у недопалках міститься фольга та пластик.

❗ Безпечного куріння не існує. Не піддавайтеся на спроби тютюнової промисловості відвернути увагу від шкоди для довкілля та здоров’я!

#NoSmokingFriendly
#БезпечногоКурінняНеІснує
#ВсесвітнійДеньБезТютюну
#WorldNoTobaccoDay2022

31 травня міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день без тютюну. Цьогорічна тема кампанії: «Тютюн: загроза навколишньому середовищу».

Війна спровокувала підвищення рівня стресу серед українців. А це призводить до ризикованої поведінки, у тому числі збільшення споживання тютюну. І в контексті цього доречно нагадати, що тютюн вбиває понад 85 тисяч українців щорічно та завдає шкоди навколишньому середовищу.

ВООЗ наголошує, що тютюн руйнує наше довкілля, завдаючи ще більше шкоди здоров’ю людей. Щоб відвернути увагу від шкоди для довкілля, тютюнові компанії роблять пожертви на ініціативи екологічного розвитку та звітують про «екологічні стандарти», але це лише маніпуляції та окозамилювання.

Задля виробництва сигарет тютюнова індустрія щороку знищує 600 мільйонів дерев та викидає в атмосферу 84 мільйони тонн вуглецю, що сприяє глобальному потеплінню. Тютюнові компанії додатково продукують величезну кількість відходів з пластику. У 2021 році в Україні  було реалізовано 34 млрд сигарет та 7 млрд тютюнових виробів для нагрівання. Тільки за рік до навколишнього середовища нашої країни потрапили понад 41 млрд недопалків, які не піддаються переробці, адже містять ацетат целюлози, фольгу, що впродовж багатьох років забруднюють довкілля. Крім того викиди тютюнового диму містять близько 7000 токсичних хімічних речовин, серед яких аміак, миш’як, бензол, бутан, кадмій, окис вуглецю, формальдегід, свинець, свинець, нафталін, метанол.

ВООЗ пропонує ефективні шляхи розв’язання цієї проблеми. Відмова від куріння принесе користь здоров’ю та довкіллю, а посилення впровадження комплексу заходів MPOWER на державному рівні мінімізує вплив тютюну на навколишнє середовище. Також необхідно законодавчо обмежити одноразовий пластик, що міститься у недопалках, пакетиках від нікотинових подушечок та відходах електронних пристроїв для куріння. А впровадження екологічного податку для виробників тютюну та електронних пристроїв для куріння допоможе покрити екологічні витрати нашої країни.

2022 рік став знаковим роком для України у посиленні захисту населення від шкоди тютюну та електронних пристроїв для куріння завдяки підписанню комплексного антитютюнового Закону №1978. Норми Закону передбачають заборону на застосування тютюновою індустрією маркетингових технологій, спрямованих на підвищення привабливості тютюнових виробів, стимулювання продажів і створення ілюзії меншої шкоди.

Зокрема, згідно з Законом №1978 з 11 липня 2022 року забороняється куріння пристроїв для нагрівання тютюну у визначених громадських місцях, як це діє з сигаретами та електронними сигаретами. Українці будуть захищені Законом від шкідливих тютюнових викидів на робочих місцях та у громадських приміщеннях, а у разі порушення права на бездимне середовище можуть звертатися до поліції та Держпродспоживслужби.

Безпечного куріння не існує. Не піддавайтеся на спроби тютюнової промисловості відвернути увагу від шкоди для довкілля та здоров’я. Здорове майбутнє, відбудова та розвиток України можливі, якщо її жителі будуть піклуватися про своє та здоров’я людей поруч. Виконання законів і турбота про здоров’я є вкрай важливими для наближення перемоги України.

Довідково:

Щороку 85 тисяч українців помирають від хвороб, пов’язаних з курінням. Не меншої шкоди куріння завдає й економіці нашої держави: за розрахунками експертів, щорічні економічні втрати станом на 2021 рік складають 3,2% ВВП України або близько 179 млрд грн (на 2021 рік) внаслідок ранньої втрати працездатності курцями, соціальними виплатами та лікуванням хвороб, спричинених курінням.

Ніхто з нас не очікує бути викраденим або потрапити в полон, але на окупованій території така можливість є досить високою. Цивільні особи є найменш підготовленими до умов війни, але знання перевірених стратегій реагування на захоплення може збільшити ваші шанси на виживання та покращити самопочуття як під час полону, так і після звільнення з нього.

Сподіваємося, що вам ніколи не доведеться застосовувати ці рекомендації. Однак, Україна веде спротив повномасштабній військовій агресії. Розуміння фундаментальних стратегій виживання полонених дасть вам найкращі можливості адаптуватися до вимог полону, незалежно від того, як довго це триватиме.

Ворог хоче впливати на супротивника за допомогою використання та експлуатації заручників й полонених. У зв’язку з цим необхідно пам’ятати, що єдиний наявний ресурс заручника – це його емоції.

Поведінка викрадачів щодо заручників.

Попри те, що досвід заручників та полонених дуже різниться, зазвичай від викрадачів слід очікувати наступної поведінки:

• Фізичне обмеження (кайдани; тримання у тісному приміщенні; обмеження рухів, у тому числі тривале; дезорієнтація у часі, напряму).

• Обмеження основних функцій людини (недостатність/неякісність їжі, води; обмеження сечовипускання, дефекації).

• Дискомфортні або нестерпні умови утримання (холод/задуха, надмірна вологість; загроза зараження).

• Позбавлення чи обмеження сну (часто використовується для допитів, аби послабити здатність людини адекватно мислити і змусити свідчити).

• Ненадання медичної допомоги.

• Фізичне насильство, побиття, та, можливо, сексуальне насильство.

• Погрози поранення чи смерті; погрози спричинити шкоду близьким заручника, або змусити заручника спостерігати за катуваннями; погрози дискредитації людини в очах близьких/суспільства; погрози неможливості морального вибору: примус заручника завдати шкоду іншим – діями або видачею інформації.

• Приниження, образи, нападки на ідентичність людини, цінності, культурні табу.

Етапи адаптації до неволі.

Експерти з виживання в умовах полону визначають шість основних етапів реакції та адаптації до перебування в неволі:

• Паніка (триває перші хвилини). Захоплення зазвичай відбувається неочікувано і становить загрозу для життя: це різкий перехід, який важко швидко усвідомити. Типовими початковими реакціями є бажання втекти, нестримне тремтіння і плутане мислення. Якщо це не становить прямої загрози (на вас не дивляться злочинці) – не стримуйте фізичні реакції стресу, наприклад, тремтіння. Таким чином ваш організм намагається впоратися з шоком.

• Невіра (триває від перших хвилин до декількох годин). Поширені думки: “Цього не може бути” і “Незабаром нас врятують”. Полон може тривати довго. Важливо зберігати надію, але бути готовим до затяжних випробувань. Те, яким чином ви впоралися зі стресом у перші хвилини/години, може надати вам додатковий внутрішній ресурс. Не вимагайте від себе багато. Обов’язково відмічайте маленькі досягнення: “Я опанував/опанувала тремтіння”. “Я можу дихати. Думати”. “Зараз є можливість перепочити”.

• Підвищена пильність і тривога (триває від перших години до декількох днів). Це стан надзвичайної обережності та уваги до дрібних деталей. Він часто супроводжується лячною реакцією на шум або різкий рух, а також схильністю думати про найгірше – катастрофізувати ситуацію. Перший шок минув, але людина все ще у стані мобілізації – в цей період починається адаптація до нових умов. Фокусуйтеся на тому, що допомагає орієнтуватись – звуки, їх характер та черговість, простір, кількість людей, яких утримують. Будь-що, що допомагає посилити відчуття контролю і не викликає додаткових страждань. Користайтеся нагодою перепочити.

• Опір та поступливість (триває від перших днів до декількох тижнів). Поведінка в полоні сильно варіюється у різних індивідів: деякі опираються будь-яким спробам примусу, інші ж не можуть впоратися навіть з відносно незначним тиском. Не вимагайте від себе забагато. Люди є різними, мають різний життєвий досвід. Ваша задача – вижити. Навіть за таких умов ви можете приймати внутрішні рішення.

• Депресія і відчай (триває від перших тижнів до місяців). Втрата свободи, нудьга, ізоляція, жорстоке поводження та відсутність контакту із зовнішнім світом зазвичай викликають депресію та пасивність навіть у найвитриваліших людей. Якщо не можна віднайти опору ззовні (наприклад, товариство з іншими ув’язненими) – необхідно шукати внутрішній сенс. Те, що надає сили дивитись далеко вперед. Будьте сміливі у своїх мріях: якщо ви здатні виживати у полоні – будь-що буде вам під силу, коли полон скінчиться.

• Поступове прийняття (від перших місяців до років). Останній етап адаптації (не досягається багатьма полоненими через відносно короткі періоди перебування в полоні), на якому приймається рішення отримати певний контроль над своїм життям і конструктивно використати свій час та обмежені ресурси. Люди, які провели багато часу в полоні, зазвичай мають доволі ефективні навички опанування страху і віднаходять ефективні моделі поведінки.

Стресові реакції в неволі

Тип, інтенсивність та тривалість реакцій на захоплення та утримання в полоні різко відрізняються у різних полонених. Будь-які подібні реакції слід вважати нормальними в умовах надзвичайно стресової ситуації. Найважливіше, що потрібно зробити, це якомога швидше взяти під контроль свої початкові реакції. Вважається, що перші 45 хвилин захоплення є найнебезпечнішими, адже викрадачі і полонені в цей момент максимально напружені й схильні до імпульсивної поведінки. Чим швидше ви зможете заспокоїтися, тим більш розумно зможете реагувати на ситуацію.

Виживання в умовах полону.

Вижити в полоні значною мірою залишається справою випадку. Однак полонені можуть максимізувати свої шанси на виживання і мінімізувати свої страждання, певною мірою керуючи собою, своїм часом й оточенням. Нижче наведено поради, отримані від колишніх заручників і експертів у цій галузі. Це не суворі правила, яких потрібно чітко дотримуватися, а скоріше загальні рекомендації. В таких непростих ситуаціях завжди є місце виняткам з правил.

Відновіть – і збережіть – самовладання. Намагайтеся якомога швидше опанувати панічні реакції після захоплення. Для опанування обирайте фізичні ресурси організму: на короткий проміжок часу дозволити собі тремтіти якомога сильніше (якщо це безпечно); постукати себе по стегнах або гомілках, аби відчути тіло; вдавити п’ятки в підлогу; відчути на дотик стіну спиною тощо. Намагайтеся завжди бути спокійними і ясними. Не загрожуючи власній безпеці, намагайтеся заспокоїти інших заручників, яким важко впоратись.

Зберігайте стриману, не провокаційну позицію. Відкритий конфлікт в умовах полону зазвичай є контрпродуктивним. Найбезпечніше контролювати імпульсивну поведінку, зберігати спокій і виконувати інструкції. На ранніх, гострих етапах ув’язнення, знайте, що навіть зоровий контакт розглядається як виклик. У більшості випадків, коли заручники були вбиті, вони намагались протистояти викрадачу.

Зробіть так, щоб викрадачі визнали вас людиною. Викрадачі, як правило, дегуманізують захоплених. Тому ви маєте використовувати ситуації, в яких вас можуть ідентифікувати як звичайну людину. Уникайте проявляти ініціативу, користуйтесь нагодою. Говоріть про побутові речі, погоду, поведінку птахів на полі після збору врожаю – будь-що, що говорить про вашу людяність, але не дає інформації про особистість як таку, і не має ніякого політичного або впізнаваного культурного забарвлення. Якщо викрадачі “ловлять” вас на слові й намагаються помістити ваші слова у потрібний їм контекст – демонструйте абсолютну розгубленість.

Дотримуйтесь правил, які встановлюють викрадачі. Якщо у вас немає чітких причин не робити цього (наприклад, порушення вашої особистої гідності або міркування безпеки), розумно погодитися на вимоги, висунуті вашими викрадачами. Звичайно, можуть існувати правила, які ви готові порушити навіть за умови покарання, наприклад, заборона на спілкування з іншими заручниками. Будьте обережні та завжди співставляйте ймовірні результати своєї поведінки з можливими наслідками.

Говоріть якомога менше, коли вас запитують. Необхідно давати короткі відповіді на запитання, уникати внесення пропозицій та емоційного забарвлення. Не намагайтеся показати мімікою чи позою своє відношення до викрадачів. Нагадуйте собі, що ефективно реагувати, аби вижити – це зараз найголовніше.

Гідно приймайте обставини. Почуття власної гідності – важливий ресурс. На жаль, часто гідність є однією з мішеней катувань, якщо вони застосовуються, тим більше – в умовах війни. Атакуючи гідність, злочинці намагаються спотворити самосприйняття людини, змінити її поведінку і впливати цими змінами на ціле суспільство, членом якого є заручник. Тому живіть своїми цінностями, а не обговорюйте їх. Уникайте відкритих проявів боягузтва, страху та демонстрації підкори.

Намагайтесь, наскільки це можливо, дотримуватись законів України й правил людського співіснування та уникати спроб примусити вас до скоєння злочину, неетичної поведінки. Ваше першочергове завдання – вижити, але злочин, якого ви могли б уникнути, все одно буде злочином, незалежно від того, в яких обставинах ви опинились.

Визначте цілі. Будьте сповнені рішучості дожити до певної дати, наприклад, до сімейної річниці, але будьте готові “обнулити” ці дати, якщо ваш полон затягнеться. Зауважте, що чим довше триває ваш полон, тим більш безпечною ця ситуація є для вас.

Зберігайте певну форму контролю над своїм середовищем. Ця стратегія знижує стрес за допомогою підвищення самооцінки та зменшення почуття безнадійності та безпорадності. Наприклад, спільне використання їжі з іншими полоненими може не тільки зменшити відчуття самотності, а й побудувати необхідні товариські зв’язки.

Тримайте свій розум активним. Зауважте якомога більше деталей про звички та характеристики ваших викрадачів, ваше оточення тощо. Коли ви почнете розпізнавати моделі поведінки та процедур, це також зменшить ваш страх перед невідомим. Розробляйте розумові ігри, щоб стимулювати своє мислення, наприклад, спробуйте згадати сюжети фільмів, які ви бачили, або уривки з прочитаних книг.

Шукайте гумор у своїй ситуації. На ранніх стадіях ув’язнення, коли викрадачі напружені й прагнуть вселяти страх і поступливість, було б нерозумно вдаватися до жартів. Однак, коли полон увійшов у передбачувану рутину, гумор може стати дуже сильною протиотрутою від безнадійності. Навіть внутрішній сміх над собою може допомогти від тривоги та розчарування. Спробуйте знайти щось смішне у вашій ситуації, але будьте обережні та не забувайте про здоровий глузд. Пам’ятайте, що вам не варто виділятися чи провокувати насильство.

Їжте і робіть фізичні вправи. Це матиме подвійний ефект: ви підтримаєте загальну фізичну форму та зменшите негативні наслідки стресу та ув’язнення. Адаптуйтесь до введених обмежень – деякі полонені продовжували тренуватися, навіть попри кайдани та зв’язані очі.

Активно використовуйте методи боротьби зі стресом. Наприклад, техніки медитації допоможуть знизити рівень стресу і можуть бути дуже корисними як метод боротьби з болем. Медитація також може допомогти впоратися з клаустрофобією, що виникла в результаті фізичних обмежень. Практикуйте інші методи боротьби зі стресом: складайте й дотримуйтесь розпорядку дня, ведіть щоденник тощо. Користуйтеся будь-якою можливістю спати.

Прийміть свої недоліки. Не зациклюйтеся на почутті слабкості або провини за свою поведінку під час полону. Ви потрапили в надзвичайну ситуацію без будь-якого попередження чи підготовки. Очевидно, що ви перебуваєте в сильному стресі і можете припускатися помилок чи втрачати контроль, але не варто відчувати за це провину. Не дозволяйте цим переживанням затоплювати вас. Ви робили все, на що вам вистачило сил у поточному моменті. Відчуття провини відносно інших (кого не змогли/не встигли попередити або врятувати) – дуже болюче, але воно є проявом здорової психіки. Однак дуже небезпечно залишатись у провині надовго. Дозвольте собі відгорювати втрати, й простіть собі відсутність надможливостей. Концентруйтеся на теперішньому та майбутньому.

Будьте терпимими до інших заручників. Кожна людина по-різному реагує на стрес. Можливо, вам доведеться допомогти цим людям впоратися з ситуацією. До того ж роль допомагаючого посилює почуття власної спроможності. Будьте толерантними і пам’ятайте, що заручники можуть спрямовувати своє розчарування на інших заручників, оскільки робити це проти справжніх винуватців – ваших викрадачів – надто ризиковано. Тому не зважайте на випадки емоційного зриву з боку інших полонених. Допомагайте людям розпізнавати власні емоції та емоції інших. Великим ризиком є загострення параноїдальних страхів, підозр один до одного. За можливості обговорюйте це – усвідомлення полегшує емоційні страждання і сприяє відчуттю довіри між людьми.

Зберігайте надію. Вірте в те, що має для вас велике значення: сім’я, Бог, країна чи абстрактний ідеал. Пам’ятайте про ваших близьких та рідних, які чекають на ваше повернення. Це надасть вам більше сил та терпіння.

Ситуації з захопленням в полон сильною мірою відрізняються, тому важливо мати гнучкість та адаптувати стратегії й правила поведінки під конкретний випадок. Такий підхід підвищить ваші шанси на виживання, а також мінімізує наслідки перебування в полоні, дозволяючи гідно дочекатись звільнення.

Інформація Центру громадського здоров’я МОЗ України

З початку бойових дій в Україні військові та піротехніки ДСНС знешкодили тисячі боєприпасів та авіаційних бомб. Загроза замінування на території ведення бойових дій залишається великою. Ми пропонуємо перелік рекомендацій щодо того, як поводитись на територіях, де існує ризик наявності мін та інших вибухових пристроїв.

Місця, де знаходяться міни, вибухові пристрої та боєприпаси, що не розірвались (до них відносяться боєприпаси для легкої зброї, артилерійські снаряди, мінометні снаряди, касетні боєприпаси, гранати, запали та ракети), можуть бути непомітними. Якщо на території відбуваються бойові дії, або вони мали місце протягом військової агресій, необхідно поводитись на ній як на небезпечній. Тому головна рекомендація для всіх цивільних полягає в необхідності максимально уникати потенційно небезпечних територій. 

Розмінування та знешкодження мін, саморобних вибухових пристроїв, а також боєприпаси, що не розірвались, має відбуватись виключно військовими спеціалістами або спеціалістами екстрених служб. Поки представники місцевої влади та/або екстрених служб не повідомлять про усунення небезпеки, пересуватись самостійно по таких територіях небезпечно.

Основні типи мін та вибухових пристроїв.

• Міни призначені для вбивства та каліцтва людей, виведення з ладу транспортних засобів через пошкодження, спричинені вибухом, осколками або, у випадку деяких протитанкових мін, струменем розплавленого металу. Більшість мін встановлюються приховано, тому їх рідко можна побачити. Зазвичай їх закопують в межах 15 см від поверхні землі або кладуть на землю або над землею (наприклад, на кілках або прикріплюють до дерев).
• Міни можуть здетонувати під прямим тиском, з допомогою стяжок, штанг, а також через командний підрив або певною комбінацією цих методів. Зазвичай корпуси мін мають коричневі, оливкові, зелені, чорні, коричневі, сірі або комбіновані кольори. Частина мін з вибуховим ефектом все ще виготовляються з металу або дерева, але більшість сучасних мін виготовляються з пластику, і їх важко виявити за допомогою стандартного обладнання для визначення металу. Такі міни можуть бути водонепроникними, а отже становити небезпеку, навіть якщо вони вкриті водою.
• Ще одним поширеним типом вибухових пристроїв є протипіхотна міна “метелик”. Такі міни мають форму пелюстка та іноді – яскравий колір корпусу, що робить їх дуже привабливими для дітей. Зазвичай вони лежать у великій кількості на відносно обмеженій площі землі.
• До боєприпасів, що не розірвалися, належать гранати, ракети, мінометні, артилерійські снаряди, бомби, касетні боєприпаси та запали. Вони можуть функціонувати майже як наземні міни, вибухаючи від переміщення або дотику. Деякі боєприпаси також містять чутливі до руху термофіксатори або магнітні датчики, інші ж можуть мати функцію таймеру самознищення. Не використовуйте рації в радіусі 15 метрів від нерозірваних боєприпасів – під час передачі рації випромінюють хвилі, які можуть викликати детонацію.
• Міна-пастка — це пристрій або матеріал, призначений для поранення або вбивства, який детонує несподівано, коли людина або транспортний засіб наближається або порушує начебто нешкідливий об’єкт, або виконує начебто безпечну дію. Майже будь-який предмет можна перетворити на міну-пастку, наприклад, автоматний магазин, пачку сигарет, годинник або іграшку. Міни-пастки можуть бути встановлені в будь-якому місці і виглядати як звичайний побутовий предмет.

Якщо міни були належним чином закладені та замасковані, виявити заміновану ділянку буде надзвичайно важко, а то й неможливо. Тому важливо дізнатись актуальну інформацію щодо мінування та вибухових пристроїв у вашому регіоні, перш ніж розпочинати будь-яку діяльність.

Ознаки замінованих територій.

В умовах війни не завжди вдається чітко визначити межі небезпечних територій, тому використовуйте наступні ознаки:

• У цьому районі можна побачити трупи або скелети тварин.

• На землі знайдено вощену упаковку, яка використовується для зберігання мін, або дерев’яні, пластикові чи металеві контейнери військового вигляду.

• Територія позначена з допомогою традиційного знаку “СТОП МІНИ” у вигляді черепа і схрещених кісток, або підручними засобами: палиці, каміння, стрічка тощо.

• Існують наявні ознаки бойових дій: пошкоджені або знищені транспортні засоби, обладнання та споруди, а також шматки металу, які виглядають як результат вибуху.

• Порушений ґрунт і рослинність. Часто встановлення наземних мін спричиняє порушення в природному середовищі, які в результаті виглядають дивними або недоречними. Наприклад, на ґрунт помітні незначні западини, свіжі прогалини в траві тощо.

Місця підвищеного ризику мінування.

Міни та вибухові пристрої можуть бути встановлені в різних місцях, але є перелік місць підвищеного ризику, яких варто уникати:

• Військові позиції. Міни часто встановлюють на військових позиціях і лініях протистояння та навколо них. Можна їх знайти в цивільних будівлях, які використовувалися як командні або спостережні пункти, в місцях відпочинку армії та навколо них, в зонах засідок, поблизу місць розміщення блокпостів.
• Об’єкти критичної інфраструктури: аеропорти, мости, заводи, склади тощо.
• Зруйновані будівлі та транспортні засоби, обладнання.
• Транспортні маршрути. Міни можна знайти на стежках, дорогах, коліях, перехрестях, а також в уламках або брухті вздовж маршруту.
• Окремі цивільні об’єкти. Вибухові пристрої також можна знайти на переправах через річки, колодязях, водозаборах, в сільськогосподарських угіддях, у виноградниках, садах, в адміністративних будівлях і офісах, на кладовищах.

Як зменшити ризик потрапляння у зону мінування.

Якщо ви рухаєтесь пішки:

• Дізнайтесь з офіційних джерел, чи є територія безпечною. Завжди збирайте актуальну інформацію, плануючи свій маршрут. Якщо є ділянка, про яку ви знаєте або підозрюєте, що вона замінована, уникайте її.
• Завжди носіть при собі аптечку.
• Під час руху групою, відстань між членами групи має становити близько 25 метрів.
• Ніколи не ходіть по зарослих ділянках. Замість цього тримайтеся тротуарів і доріжок, якими часто користуються.
• Не заходьте в покинуті будівлі та не відвідуйте безлюдні місця.
• Не торкайтесь підозрілих предметів, а тим більше – мін та снарядів. Ніколи не піддавайтеся спокусі забрати “сувеніри” з зони бою – ви цілком можете активувати нестабільний снаряд або запустити міну-пастку, розроблену спеціально для привернення вашої уваги.
• Не знімайте знищену військову техніку. Під час удару бронебійні снаряди можуть випаровувати токсичні речовини, вдихання яких може призвести до негативних наслідків для здоров’я.
• Тримайтеся якомога далі від потенційних цілей – армійської техніки та автомобілів.
• Обирайте маршрути, якими потенційні цілі зазвичай не користуються.
• Якщо ви випадково натрапили на те, що, на вашу думку, є вибуховим пристроєм, нічого з ним не робіть. Просто відійдіть на безпечну відстань і попередьте перехожих. Повідомте про свою знахідку в екстрену службу.

Якщо ви використовуєте автомобіль:

• Не подорожуйте вночі. Плануйте свою подорож так, щоб вона закінчилася за дві години до заходу сонця. Це дозволить вам завчасно реагувати на надзвичайну ситуацію. Крім того, вночі неможливо побачити попереджувальні знаки та підказки щодо мін.
• Якщо ви їдете в колоні, за можливості залишайте між транспортними засобами відстань 100 метрів.
• Дотримуйтеся маршрутів, які часто використовуються, і залишайтеся в зоні проїзду дороги.
• По можливості залишайтеся на дорогах з твердим покриттям, адже вони, як правило, рідше бувають замінованими. Однак вибоїни та узбіччя доріг з твердим покриттям дають можливість приховати міну, тому уникайте вибоїн та з’їздів з дороги.
• На ґрунтових дорогах залишайтеся на наявних коліях.
• Ніколи не об’їжджайте блокпости колишніх військових позицій. Ніколи не проїжджайте крізь будь-що на дорозі. Паперовий пакет, шматок тканина або дошка можуть приховувати міни.
• Завжди носіть з собою аптечку, не залишайте її у своєму автомобілі.
• Не пересувайте перешкоди – вони можуть бути заміновані.

Якщо ви опинилися на замінованій території.

Якщо ви пересуваєтесь пішки:

• Негайно припиніть рух. Не ворушіться і не рухайте ногами.
• Огляньте землю навколо ніг, щоб переконатися, що ваша позиція безпечна.
• Повільно й уважно, не рухаючись, подивіться навколо, щоб побачити, чи можете ви помітити міни, дроти тощо.
• Присідайте, не рухаючи ногами, і візуально відшукайте дроти чи сліди мін.
• Негайно попередьте оточуючих. Зателефонуйте про допомогу в екстрену службу, але тримайте інших якомога далі від небезпечної ділянки.
• Огляньте місцевість. Що ще можна побачити: міни, дроти, мінні знаки?
• Візуально знайдіть найближчу безпечну зону – останнє місце, про яке ви знали, що знаходитесь на твердій безпечній поверхні, наприклад, на асфальтованій дорозі, ґрунтових колії, бетонній чи сталевій конструкції.
• Не рухайтеся, якщо не можете визначити безпечну зону або дістатися до неї.
• Дочекайтеся прибуття допомоги.

Якщо ви в автомобілі:

• Припиніть будь-який подальший рух автомобіля, не намагайтеся виїхати заднім ходом та не рухати кермо.
• Залишайтеся всередині транспортного засобу. Зберігайте спокій.
• Якщо можете, надайте першу допомогу пасажирам автомобіля, які її потребують.
• Повідомте і попередьте людей навколо вас. Використовуйте автомобільний гудок, щоб привернути до себе увагу, але не підпускайте людей до небезпечної ділянки. Зверніться за допомогою до екстреної служби.
• Зверніть увагу на місцевість. Що ще можна побачити?
• Огляньте місцевість з метою виявити підозрілі предмети, міни, дроти, попереджувальні знаки.
• Не змінюйте свого положення. Вам на допомогу прийде кваліфікована допомога.
• Якщо вам доведеться залишити транспортний засіб (наприклад, якщо ваш автомобіль горить), виходьте з нього таким чином, щоб вам не доводилося торкатися землі, доки ви не станете на колії обличчям назад, як ви прийшли. Заходьте лише настільки далеко, наскільки це необхідно, щоб опинитись в безпеці. Не зрушайте з безпечного місця до прибуття допомоги. Якщо вас більше одного, виходьте по одному, тримаючи дистанцію 25 метрів один від одного.

Вийшовши з замінованої зони, переконайтеся, що ви повідомили про загрозу екстреним службам. Не намагайтеся встановити позначки на замінованій території самостійно!

Якщо хтось отримав поранення міною

• Переконайтеся, що ви самі перебуваєте в безпеці.
• Зберігайте спокій. Не поспішайте до жертви і не намагайтеся врятувати її на замінованій території.
• Зателефонуйте в екстрену службу і викличте швидку допомогу.
• Зверніть увагу на час і точне місце інциденту.
• Попередьте постраждалого, щоб він не рухався, і повідомте йому, що допомога вже в дорозі.
• Якщо ви можете безпечно дістатись постраждалого, зупиніть кровотечу та надайте першу невідкладну допомогу в межах вашої підготовки.
• Стабілізуйте постраждалого та підготуйтесь до транспортування.

 Джерело: Центр стартегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Через війну в Україні багато людей зараз не в змозі повноцінно піклуватися про своє здоров’я, тим більше займатися профілактикою хронічних неінфекційних захворювань. Проте хвороби не чекатимуть закінчення війни, вони поступово розвиватимуться і можуть стати додатковою загрозою для здоров’я та життя українців.

Сьогодні традиційно у всьому світі акцентується увага на важливості збереження здоров’я травної системи, яке в більшості випадків залежить від здорового харчування. Всесвітня організація гастроентерологів щороку визначає тему Дня, у 2022 році це: «Профілактика колоректального раку: повернення на правильний шлях». Сторінка всесвітнього заходу за посиланням: http://wdhd.worldgastroenterology.org

Колоректальний рак – це злоякісне захворювання товстого кишківника та прямої кишки. Цей вид раку є другою провідною причиною смерті від раку у світі. Протягом останнього десятиліття дослідження виявили тривожне зростання захворюваності на колоректальний рак серед молодих людей. По всьому світу відзначається порушеня програми скринінгу колоректального раку та недостатність ендоскопічних процедур, що виявляють рак на початку розвитку. На це вплинула пандемія COVID-19.

Фактори ризику колоректального раку:
– вік пацієнта (старше 45-50 років);
– нездорове харчування (мало овочів та фруктів, багато червоного м’яса);
– спадкова схильність;
– наявність аденом товстої кишки, неспецифічного виразкового коліту та інших захворювань кишківника;
– сидячий спосіб життя, тютюнокуріння, вживання алкоголю

• овочі (300 г на добу), фрукти і ягоди (300г), бобові (75 г), рослинну олію (70 г),
• рибу (2-3 страви на тиждень), м’ясо (500 г на тиждень), яйця (1-2 на добу),
• цільнозернові продукти (70-90 г на добу), горіхи та насіння (2 ложки),
• нежирну молочну та кисломолочну продукцію (2,5-3 порції на добу).
  Рекомендовано обмежити:
• вживання солі (5 г на добу) і цукру (до 50 г на добу),
• вживання солених і жирних оброблених продуктів: готових соусів, консервів, копченого, ковбас, паштетів, їжі швидкого приготування,
• кількість продуктів з трансжирами (промислові кондитерські вироби).
  Контролюйте свій раціон, залишайтеся здоровими!