ПРОФІЛАКТИКА самогубств: інформація для роботодавців, керівників і працівників

Якщо цікава та улюблена робота корисна для психічного здоров’я, то негативна обстановка і чинники стресу на роботі можуть породжувати як фізичні, так і психічні проблеми. Важливо, щоб роботодавці та інші особи, які мають повноваження в трудовій сфері, вживали заходів щодо зміцнення психічного здоров’я своїх співробітників і мали план надання підтримки працівникам і колегам, які страждають порушеннями психічного здоров’я або піддаються ризику суїциду.

Ознаки, на які слід звернути увагу:

• працівник висловлює думки або почуття, що говорять про бажання перестати жити, або повідомляє про відчуття безвиході і відсутності сенсу життя;

• працівник демонструє відчуття ізольованості, самотності, безвиході або втрати самооцінки, а також концентрує всю свою увагу на проблемах;

• відсторонення від колег, зниження продуктивності праці або труднощі з виконанням завдань;

• зміни в поведінці, такі як збудження, дратівливість, імпульсивність, недбалість або агресивність;

• згадки про приведення особистих справ в порядок перед відходом з життя, зокрема складання заповіту, або конкретні плани по здійсненню самогубства;

• зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами;

• пригнічений настрій або згадки про суіцидальну поведінцку в минулому;

• агресивна поведінка або домагання.

Особливу увагу слід приділяти особам, яким мають втратити роботу.

Що робити, якщо вас турбує стан колеги:

• Проявити співпереживання і тривогу, запропонувати висловитися і вислухати колегу, не піддаючи його слова оцінці.

• Запитати, кому колега хотів би зателефонувати, і запропонувати  зв’язатися з цією людиною.

• Порадити колезі звернутися у внутрішню службу медичної або психологічної допомоги організації, якщо така є, і запропонувати разом відвідати її чи викликати по телефону.

• Якщо колега спробував навмисно заподіяти собі шкоду або демонструє готовність це зробити, слід блокувати доступ до засобів нанесення шкоди і не залишати його одного. Необхідно звернутися за підтримкою до медичної організації, якщо вона є, чи передати у зовнішню медичну установу.

Що може зробити роботодавець або керівник:

• Проводити ознайомлювальні бесіди зі співробітниками з проблем психічного здоров’я і профілактики самогубств. Домогтися того, щоб співробітники знали, які джерела підтримки є як всередині організації, так і серед місцевого суспільства.

• Створити робочу обстановку, в якій колеги не відчували б дискомфорт, зізнаючись про проблеми, які впливають на їх здатність ефективно виконувати роботу, і підтримували один одного в важкі часи.

• Вивчити відповідне законодавство.

• Виявити і пом’якшувати виробничі фактори стресу, здатні негативно впливати на психічне здоров’я.

• Підготувати і використовувати план дій, що дозволяє реагувати на випадки самогубств або спроб самогубств серед персоналу, і делікатно доводити цю інформацію до колективу, зводячи до мінімуму зайвий стрес. План повинен передбачати заходи щодо забезпечення персоналу доступом до послуг кваліфікованих медичних фахівців і допоміжних служб.

ПРОФІЛАКТИКА самогубств: інформація для працівників охорони здоров’я

Згідно з дослідженнями, багато людей, які вчинили самогубство, протягом останнього місяця перед цим зверталися до медичного фахівця. Таким чином, найважливішим завданням всіх працівників охорони здоров’я є виявлення, оцінка і підтримка осіб, що піддаються суїцидальному ризику.

Ознаки, на які слід звернути увагу:

• пацієнт висловлює думки або почуття, що говорять про бажання перестати жити, або повідомляє про відчуття безвихідності і відсутності сенсу життя;

• пацієнт розповідає про почуття самотності, відсторонення або ізоляції від суспільства, про те, що він є тягарем для інших або відчуває нестерпний біль;

• збуджений стан, агресивність, стрес або утруднене формулювання думок (що спостерігається під час консультації або згадане в числі проблем);

• порушення режиму харчування або сну;

• наявність ознак нанесення різаних ран або самоушкоджень;

• підготовка до відходу з життя шляхом приведення в порядок своїх справ, наприклад, складання заповіту;

• відсутність підтримки з боку членів сім’ї або інших форм психосоціальної підтримки.

Слід визначити і оцінити чинники ризику самогубства. До них відносяться попередні спроби суїциду, депресія, зловживання алкоголем або психоактивними речовинами, інші порушення психічного здоров’я, такі як психоз або біполярний розлад, глибокий емоційний стрес, хронічний больовий синдром або хронічне захворювання, перенесена психологічна травма (наприклад, сексуальне і міжособистісне насильство, перебування в умовах збройного конфлікту, жорстоке поводження, дискримінація), недавня втрата (наприклад, втрата роботи, смерть близької людини, розрив відносин) або фінансові проблеми.

Що можете зробити ви:

• Протягом достатнього часу поговорити з пацієнтом один на один, проявити емпатію і постаратися налагодити позитивний контакт.

• Поступово підійти до основної теми, оцінивши поточний психічний стан пацієнта, і лише потім поставити пряме запитання про наявність у нього суїцидальних думок. Питання про самогубство не провокують суїцид, але можуть знизити почуття тривоги і допомагають пацієнту усвідомити, що його розуміють.

• Якщо пацієнт підтверджує, що замислювався або думає про самогубство, слід задати додаткові питання для з’ясування того, чи є у нього конкретний план дій.

• Якщо пацієнт обмірковував і планував самогубство, але не має конкретного плану на найближчий термін:

> Слід емоційно підтримати пацієнта, спонукати його розповісти про думки, які відвідують його щодо самогубства, нагадати йому про його сильні сторони, попросити розповісти про те, як він вирішував проблеми раніше, і обговорити причини, за якими варто жити, а також подальші кроки;

> По можливості надати йому контактну інформацію фахівця-психіатра і з метою підтримки регулярного зв’язку з пацієнтом відразу призначити йому наступне відвідування;

> Організувати психосоціальний супровід пацієнта, встановивши зв’язок з членами його сім’ї або друзями і місцевими службами, і надати йому контактну інформацію місцевих служб, в тому числі кризової допомоги.

• Якщо у пацієнта є конкретний план суїциду і намір його реалізувати, він не повинен залишатися один, слід вилучити у нього засоби вчинення самогубства, проконсультуватися з фахівцем-психіатром і доручити члену сім’ї або співробітнику залишатися з пацієнтом, щоб він не відчував себе на самоті в очікуванні спеціалізованої допомоги.

Після спроби самогубства:

Довести до відома пацієнта інформацію про місцеві службах, у яких можна отримати підтримку, і про те, що з ним планується підтримувати регулярний і скоординований контакт. Пояснити пацієнту і його родині, чому важливо залишатися на зв’язку зі службами охорони здоров’я.

Всесвітній день попередження самогубств

Кожні 40 секунд 1 людина у світі завершує своє життя самогубством, щороку таким чином гинуть 800 тис. осіб. Самогубство – друга провідна причина смерті серед молодих людей 15-29 років. За останні 45 років показники кількості самогубств зросли на 60%. Це дані Всесвітньої організації охорони здоров’я.

В Україні в 2017 році самогубство стало причиною смерті майже 6,5 тисяч людей. Українські чоловіки вбивають себе в 7 раз частіше, ніж жінки. До цих даних не входить число невдалих спроб покінчити з життям.

Питання «чому?» і «як я міг цього не допустити?» будуть мучити близьких самогубці довго. З втратою рідної людини дуже важко змиритися.

Безліч чинників, з якими стикається людина у повсякденному житті, в певний момент можуть штовхнути її на злочин проти самої себе. Багато самогубств відбуваються імпульсивно в моменти кризи, коли стає важко впоратись з життєвими негараздами, – фінансовими проблемами, завершенням стосунків чи важкими хворобами. В зоні ризику знаходяться також люди, які мають алкогольну чи наркозалежність.

Крім того, люди, які стали свідками конфліктів чи катастроф, пережили насильство або втрату близької людини – дуже пов’язані з деструктивною поведінкою. Показники самогубств також є високими серед уразливих груп, які зазнають дискримінації, впливають психічні розлади, особливо депресія.

Що ми можемо зробити для попередження самогубства:

– поговорити відверто про те, що хвилює потенційного самогубцю, дізнатися якнайбільше деталей і допомогти вирішити проблему;

– слухати із співчуттям і співпереживанням без оцінок і засудження;

– не залишати потенційного самогубця наодинці, прибрати з дому всі предмети, що можуть бути використані для суїциду;

– вмовити звернутися до спеціаліста (психолога або психіатра) – це найкращий вихід.

До ознак суїцидальної поведінки відносяться тривожність, виснаженість, різкі зміни настрою, безпорадність, натяки про втрату сенсу життя, фрази в розмові «вже небагато залишилося», «все скоро закінчиться», «краще померти», «немає сил боротися».

В Україні працює національна, професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я для ветеранів АТО та членів їх сімей. 24 години 7 днів на тиждень дзвінки приймаються за телефоном 7333.

Також діє державна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства в Україні  за номером 1547.